Прес-реліз. Конгрес ECTRIMS

Протягом конгресу ECTRIMS були представлені дані шестирічних досліджень окрелізумабу, які продемонстрували, що ранній початок та продовження лікування зменшило прогресування інвалідизації при розсіяному склерозі, а також впливу окрелізумабу на рівень біомаркерів розсіяного склерозу

• Pоst-hoc аналіз періоду відкритого подовження дослідження III фази продемонстрував зменшення ризику потреби в інвалідному візку, на 42 %, після 6,5 років лікування окрелізумабом пацієнтів з первинно-прогресуючим розсіяним склерозом (ППРС) порівняно з пацієнтами, які починали лікування окрелізумабом після подвійного сліпого періоду
• Проміжний аналіз дослідження IIIb фази демонструє, що у 87 % пацієнтів з субоптимальним відгуком на попереднє лікування через рік після переходу на окрелізумаб не спостерігалося активності захворювання
• Окремий аналіз цього ж дослідження продемонстрував більшу задоволеність пацієнтів терапією розсіяного склерозу окрелізумабом протягом року після зміни терапії
• Понад 120 000 людей отримували лікування окрелізумабом в усьому світі, в клінічних дослідженнях та умовах реальної клінічної практики; дані продовжують підкреслювати послідовний та сприятливий профіль співвідношення користь/ризик окрелізумабу
• Рівень ланцюга легких білків нейрофіламентів в крові (NfL) був значно знижений після лікування окрелізумабом за даними досліджень III фази при РРС та ППРС
• Нові дані показують, що NfL може бути біомаркером для прогнозування інвалідизації від РС
• Результати, представлені в одному з перших досліджень з визначенням рівнів NfL, показали співвідношення їхнього рівня з активністю ураження на МРТ при ППРС

Оприлюднено нові дані випробувань окрелізуму при рецидивуючому та первинно-прогресуючому розсіяному склерозі (РС). Аналізи дають нові уявлення про біологію РС, які сприяють розумінню прогресування захворювання з метою виявлення та уповільнення прогресування захворювання якомога раніше, щоб зберегти функціонування пацієнта на тривалий термін. Результати будуть представлені на 35-му Конгресі Європейського комітету з лікування та досліджень розсіяного склерозу (ECTRIMS) 11-13 вересня у Стокгольмі, Швеція.

Довготермінові дані періоду відкритого подовження досліджень III фази OPERA I, OPERA II та ORATORIO продемонстрували, що у пацієнтів, які отримували лікування окрелізумабом більше шести років, спостерігався знижений ризик прогресування інвалідизації при рецидивуючому РС (РРС) і первинно-прогресуючому РС (ППРС). Ці результати свідчать про те, що попереднє лікування окрелізумабом зменшило ризик прогресування інвалідизації, і цей ефект зберігався з часом. Крім того, були оприлюднені нові дані щодо безпеки станом на січень 2019 року 4 611 пацієнтів з РРС та ППРС та 14 329 пацієнто-років прийому окрелізумабу в усіх його клінічних дослідженнях, залишаються узгодженими зі сприятливим профілем співвідношення користь/ризик препарату.

«Ефект терапії РС на прогресування, а не лише рецидиви, дуже важливий для допомогти у зменшенні впливу захворювання на повсякденне життя людей з РС та їхніх сімей», – сказав професор Gavin Giovannoni, консультант-невролог з Бартс та Лондонської школи медицини та стоматології. «Дані про окрелізумаб, що представлені на ECTRIMS, підкреслюють, що користь від затримки та, можливо, попередження прогресування інвалідизації більша, коли лікування застосовується раніше в ході захворювання як для рецидивуючої, так і для первинно-прогресуючої форми РС. Ці дані підтверджують афоризм: «Час справді є головним і спинним мозком при розсіяному склерозі».

У періоді відкритого подовження (ПВП) дослідження OPERA частка пацієнтів з РРС з 24-тижневим підтвердженим прогресуванням інвалідизації (ППІ) була нижчою у пацієнтів, які постійно отримували окрелізумаб (загалом шість років) порівняно з пацієнтами, які перейшли на окрелізумаб після двох років лікування інтерфероном бета-1а у подвійному сліпому періоді (всього три роки на лікуванні окрелізумабом) (19 % та 24 %; р < 0,05). У ПВП дослідження ORATORIO частка пацієнтів з ППРС з 24-тижневою ППІ була нижчою для пацієнтів, які постійно отримували окрелізумаб протягом шести з половиною років порівняно з пацієнтами, які перейшли на окрелізумаб з плацебо після подвійного сліпого періоду (52 % та 65 %; р = 0,002). Прогресування інвалідизації верхніх кінцівок, виміряним тестом з дев’ятьма отворами та стрижнями (9-HPT), значно знизилось у пацієнтів, які постійно отримували лікування окрелізумабом порівняно з тими, хто перейшов з плацебо (31 % та 43 %; p = 0,004). Дані також показали, що раннє лікування окрелізумабом привело до зниження на 42 % ризику потреби в інвалідному візку (досягнення EDSS > 7) у пацієнтів з ППРС протягом 6,5 років лікування окрелізумабом порівняно з пацієнтами, які розпочали лікування окрелізумабом після подвійного сліпого періоду (p = 0,0112).

Крім того, були представлені дані відкритого дослідження фази IIIb CASTING, в якому оцінювали окрелізумаб у пацієнтів з РРРС з неоптимальною відповіддю на принаймні шість місяців лікування з однією або двома іншими препаратами хворобомодифікуючої терапії (ХМТ). Проміжний аналіз показав, що у 87 % пацієнтів, які перейшли на окрелізумаб, не спостерігалась 48-тижнева активівсть захворювання (NEDA).

Новий, окремий аналіз цього ж дослідження показав, що пацієнти, які перейшли з іншої ХМТ на окрелізумаб, повідомили про більшу задоволеність терапією окрелізумабом після року лікування. Пацієнти повідомили про задоволеність його ефективністю, профілем та частотою виникнення побічних ефектів, зручністю та загальним задоволенням, що було визначено анкетами про задоволення лікуванням vII (TSQM vII).

Крім того, результати двох досліджень IIIb фази, підгрупи CHORDS при РРРС та дослідження SaROD при ППРС та РРС, показали, що введення окрелізумабом за скороченим часом інфузії не показали підвищеного ризику серйозних, важких або небезпечних для життя реакцій на інфузію. Поточний час інфузії становить приблизно 3,5 години, і більшість пацієнтів у цих дослідженнях завершили інфузії протягом 2,5 годин. Тривалість введення препарату є вкрай важлива для пацієнтів та медичних працівників, а потенційно короткий час інфузії окрелізумабу(одине введення на шість місяців) може покращити загальний досвід лікування.

Окрелізумаб є першою і єдиною терапією, схваленою як для РРС (включаючи рецидивно-ремітуючий РС (РРРС), так і активний, або рецидивуючий, вторинно-прогресуючий РС, на додаток до клінічно ізольованого синдрому в США) та ППРС. Окрелізумаб вводять кожні півроку. При швидко зростаючому реальному досвіді натепер більш ніж 120 000 людей з РС отримують лікування в усьому світі. Зараз окрелізумаб схвалений у 89 країнах Північної Америки, Південної Америки, Близького Сходу, Східної Європи, а також в Австралії, Швейцарії та Європейському Союзі.

Після лікування окрелізумабом рівень ланцюгів легких білків нейрофіламентів в крові (NfL) знижувався до діапазону здорових донорів1 при рецидивуючому РС (РРС) та первинно-прогресуючому РС (ППРС). NfL – це білок, який забезпечує структурну підтримку нервових волокон мозку. Збільшення кількості NfL може бути пов’язане з ураженням нервових клітин, а виявлення підвищеного рівня NfL у крові або спинномозковій рідині (СМР) може послужити біомаркером ураження нервових клітин. У дослідження ІІІ фази OPERA I при РРС та ORATORIO при ППРС рівень NfL в крові був значно нижчим після лікування окрелізумабом. При РРС рівень NfL у сироватці крові був знижений на 43 % від початкового рівня до 96 тижнів після лікування окрелізумабом порівняно зі зниженням на 31 % після лікування інтерфероном бета-1a (p < 0,001). При ППРС рівень NfL у плазмі крові знижувався на 16 % від початкового рівня до 96 тижнів після лікування окрелізумабом порівняно зі зниженням на 0,2 % після лікування плацебо (p < 0,001). Крім того, ці аналізи показали більш високий рівень NfL в крові на початку дослідження, що було пов’язано з більшим прогресуванням інвалідизації верхніх та нижніх кінцівках при ППРС та загальною втратою працездатності на 96 тижні у групі лікування РРС інтерфероном бета-1а.

Небагато досліджень описали взаємозв’язок між рівнями NfL та МРТ у охарактеризованій групі пацієнтів з ППРС. Нові дані дослідження ІІІ фази OBOE при ППРС та РРС показують, що у пацієнтів з ППРС з активними ураженнями на МРТ (контрастоване гадолінієм Т1 ураження) були середні рівні NfL спинномозкової рідини (СМР) вдвічі вищі, ніж у пацієнтів без цих уражень. Як повідомлялося раніше, у пацієнтів з РРС з активними ураженнями МРТ також спостерігався значно більш високий рівень NfL. Ці дані у сукупності з NfL при РС сприяють усвідомленню їх як потенційного біомаркера прогресування захворювання та можуть сприяти розумінню потенційних нейропротекторних ефектів лікування окрелізумабом.

«Ці аналізи досліджень окрелізумабу посилюють докази щодо ланцюга легких білків нейрофіламентів як потенційного біомаркера активності захворювання та прогресування при РС, включаючи потенціал для прогнозування інвалідизації», – сказав Amit Bar-Or, член Королівської колегії лікарів, член Королівської академії середньої медичної освіти, FANA, голова Наукового керівного комітету дослідження OBOE та начальник відділу розсіяного склерозу кафедри неврології в Медичній школі Перельмана, Університет Пенсільванії, Філадельфія. «Прогресування захворювання при РС може бути складним для виявлення без помітних рецидивів або прогресування інвалідизації, а тривале дослідження ланцюга легких білків нейрофіламентів може допомогти нам краще зрозуміти основне прогресування у всіх формах цього захворювання».

Окрелізумаб є першою і єдиною терапією, схваленою як для РРС (включаючи рецидивно-ремітуючий РС (РРРС), так і активний, або рецидивуючий, вторинно-прогресуючий РС, на додаток до клінічно ізольованого синдрому в США) та ППРС. Окрелізумаб вводять кожні півроку. При швидко зростаючому реальному досвіді застосування окрелізумабу більш ніж 120 000 людей з РС отримують лікування в усьому світі. Зараз окрелізумаб схвалений у 89 країнах Північної Америки, Південної Америки, Близького Сходу, Східної Європи, а також в Австралії, Швейцарії та Європейському Союзі.

Повна інформація про сесії та перелік даних для представлення даних дослідження ECTRIMS можна знайти на веб-сайті конгресу: https://www.ectrims-congress.eu/2019.html*

Про розсіяний склероз

Розсіяний склероз (РС) – це хронічне захворювання, яке уражає більше 2,3 мільйона людей в усьому світі, для яких наразі не існує лікування. РС виникає, коли імунна система аномально атакує ізоляцію та підтримку навколо нервових клітин (мієлінова оболонка) в головному, спинному мозку та зорових нервах, викликаючи запалення та подальше ураження. Це ураження може спричинити широкий спектр симптомів, включаючи м’язову слабкість, втому та порушення зору, а з часом може призвести до втрати працездатності. Більшість людей з РС відчувають свій перший симптом у віці від 20 до 40 років, що робить захворювання основною причиною нетравматичної втрати працездатності у дорослих молодого віку.

Рецидивуючо-ремітуючий РС (РРРС) є найпоширенішою формою захворювання і характеризується епізодами нових або погіршених ознак або симптомів (рецидивів) з періодами одужання. Приблизно у 85 % людей з РС спочатку діагностують РРРС. У більшості людей, у яких діагностовано РРРС, потім настане вторинно-прогресуючий РС (ВПРС), при якому у них з часом погіршиться інвалідизація. До рецидивуючих форм РС (РРС) належать люди з РРРС та люди з активним ВПРС, у яких продовжуються рецидиви. Первинно-прогресуючий РС (ППРС) – це виснажлива форма захворювання, що відзначається стабільним погіршенням симптомів, але, як правило, без чітких рецидивів або періодів ремісії. Приблизно у 15 % людей з РС діагностують первинну прогресуючу форму захворювання. До схвалення FDA окрелізумабу в 2017 році не було схвалених засобів лікування ППРС.

Люди з усіма формами РС відчувають активність захворювання – запалення в нервовій системі та постійну втрату нервових клітин у мозку, – навіть якщо їхні клінічні симптоми не проявляються або не погіршуються. Важлива мета лікування РС полягає в тому, щоб якомога швидше знизити активність захворювання, щоб уповільнити швидке прогресування інвалідизації людини.

Про окрелізумаб

Окрелізумаб – це перша і єдина терапія, схвалена як для РРС (включаючи клінічно ізольований синдром, РРРС та активний або рецидивуючий ВПРС) і ППРС, з введенням кожні 6 місяців. Окрелізумаб – це гуманізоване моноклональне антитіло, призначене для вибіркового націлювання на CD20-позитивні В-клітини, специфічний тип імунних клітин, який вважається ключовим фактором мієліну (ізоляція та підтримка нервових клітин) та аксонального (нервових клітин) ураження. Це ураження нервових клітин може призвести до інвалідизації у людей з розсіяним склерозом (РС). За даними доклінічних досліджень окрелізмаб зв’язується з поверхневими білками клітин CD20, експресованими на певних В-лімфоцитах, але не на стовбурових клітинах або плазматичних клітинах, і тому важливі функції імунної системи можуть бути збережені.

Окрелізумаб вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії кожні півроку. Початкова доза вводиться у вигляді двох інфузій по 300 мг два тижні. Подальші дози вводять у вигляді одноразових інфузій 600 мг.

Про Roche в неврології

Неврологія є основним напрямком досліджень і розробок компанії Roche. Мета компанії – розробити варіанти лікування, засновані на біології нервової системи, щоб допомогти покращити життя людей з хронічними та потенційно тяжкими захворюваннями. У клінічній розробці компанії Roche існує більше десятка лікарських засобів для лікування розсіяного склерозу, спінальна м’язова атрофія, хвороб спектра оптиконевромієліту, хвороби Альцгеймера, хвороби Хантінгтона, хвороби Паркінсона, м’язової дистрофії Дюшена та аутизму.

Про Roche

Компанія Roche – це світовий піонер у фармацевтиці та діагностиці, орієнтований на просування науки для покращення життя людей. Поєднані переваги фармацевтичних препаратів та діагностики зробили компанію Roche лідером у персоналізованій охороні здоров’я – стратегії, яка має на меті найкращим чином підібрати правильне лікування до кожного пацієнта.

Roche – найбільша у світі біотехнологічна компанія, яка має справді диференційовані ліки в галузі онкології, імунології, інфекційних захворювань, офтальмології та захворювань центральної нервової системи. Roche також є світовим лідером діагностики in vitro та діагностики раку на основі тканин, а також лідером у лікуванні діабету. Заснована в 1896 році, компанія Roche продовжує шукати кращі способи запобігання, діагностики та лікування захворювань та робить значний внесок у суспільство. Компанія також прагне покращити доступ пацієнтів до медичних інновацій, працюючи з усіма відповідними зацікавленими сторонами. Більше тридцяти лікарських засобів, розроблених компанією Roche, включені до Списків основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я, серед них рятувальні антибіотики, протималярійні та протиракові препарати. Крім того, десять років поспіль світові індекси стійкості Доу Джонса (DJSI) визнавали компанію Roche лідером групи з питань забезпечення сталого розвитку в галузі фармацевтики.

Група Roche, штаб-квартира якої розташована в Базелі, Швейцарія, працює у понад 100 країнах і в 2018 році працювала з понад 94 000 людьми по всьому світу. У 2018 році Roche інвестувала 11 млрд. швейцарських франків у дослідження та розробки і продала продукцію на 56,8 млрд. швейцарських франків. Компанія Genentech у Сполучених Штатах є членом групи компаній Roche. Roche є мажоритарним акціонером компанії Chugai Pharmaceutical, Japan. Для отримання додаткової інформації перейдіть на сайт www.roche.com